Коли можна не підписувати акт про надані послуги?

В роботі з іноземними клієнтами неодноразово стикалися з їхнім подивом: «Навіщо ви просите підписувати якийсь акт про ваші надані послуги? Ми провели повний розрахунок, а це свідчить, що послуги отримали і претензій нема!».
Проаналізували з колегами ситуацію і виробили алгоритм, коли можна обійтися без акту в роботі як з вітчизняними, так і з іноземними клієнтами.
Це звісно, трохи інноваційно і ризиковано, бо акт вже увійшов в традицію, хоча ані цивільним кодексом, ані іншим законом він не передбачений як обов’язковий.
Тому тим, хто як і я виступає за спрощення та зменшення документообігу, може бути цікаво.
Обережно: тільки для відважних бухгалтерів, 18+, не повторювати в домашніх умовах!
Отже, щоб не бігати за порядним клієнтом, який оплатив, але не має часу на бюрократію, з проханням підписати акт про надані послуги, можна діяти так:
1) У договорі, який передбачає, що оплата здійснюється частинами: аванс та повний розрахунок після наданих послуг, прописати умову, що проведення повного розрахунку означає прийняття клієнтом наданих послуг без зауважень. Акт може бути складений на вимогу однієї із сторін, проте не є обов’язковим.
2) У рахунку на оплату останнього платежу зробити аналогічне застереження: “оплата цього рахунку клієнтом означає факт прийняття ним послуг. Оплачений рахунок засвідчує надання виконавцем послуг та прийняття їх клієнтом”.
3) Ваш бухгалтер для повного дотримання вимог до первинного документу може скласти односторонню довідку з посиланням на договір, рахунок та виписку банку щодо отриманої оплати, яка і стане вашим первинним документом в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»).

4. Enjoy та не напружуйте клієнта 🙂
   P.S. якщо йти далі, то можна цей алгоритм трохи доопрацювати і поширити і на випадки, коли продаються товари, а не послуги. А також і на випадки, коли здійснюється повна передплата за них. Але ми ще до цього морально не готові, тому поки що на цьому зупинимося 🙂